Page 41 - Докторська дисертація_Ткачук
P. 41
41
нітридів (твердість, зносостійкість) та оксидів (хімічна стійкість) [43–47].
Змінюючи компонентний склад оксинітридів, можна керувати їх
властивостями [46, 47]. Це пов’язано з нелінійною зміною параметрів
електронної структури потрійної сполуки та типу хімічного зв’язку між
атомами у ній залежно від складу. За складу, наближеного до еквіатомного,
оксинітриди титану мають максимальні значення фізико-хімічних
характеристик [43]. Відтак, формування оксинітридів титану як
функціональних покриттів на титанових сплавах медичного призначення є
перспективним напрямом інженерії поверхні.
Перспективні біоактивні покриття на титанових імплантах включають
різні неорганічні речовини, такі як фосфати кальцію (гідроксиапатит,
дикальцій фосфат), титанат кальцію чи біоактивне скло, а також органічні
речовини, такі як природні полімери (колаген, целюлоза, хітозан, альгінат,
гіалуронова кислота) та синтетичні полімери (полікапролактон,
поліефірефіркетон, полімолочна кислота, полімолочна-ко-гліколева кислота,
поліуретан, полівініловий спирт), які можуть служити матрицями-носіями для
доставки терапевтичних препаратів, протимікробних засобів, факторів росту
та інших біологічно активних сполук [9, 48–52].
Оскільки реакція організму на імплант залежить від біосумісності та
властивостей поверхні, тому для підвищення терміну служби біоматеріалу
необхідно модифікувати його поверхню [8, 9, 11, 48]. Таким чином, перед
імплантацією в організм людини для покращення характеристик поверхні
імплантів формують біоінертні чи біоактивні покриття [34–36, 42, 49, 50].
Біоінертні покриття покращують зносо- та корозійну тривкість, біосумісність
імплантів, а біоактивні – остеоінтеграцію.
Біомедичні характеристики імплантів охоплюють їхню біосумісність
(здатність безпечно інтегруватися з тканинами організму), міцність (здатність
витримувати навантаження), біоінертність (запобігання запальній реакції), а
також біоактивність (остеоінтеграцію) (здатність стимулювати ріст кісткової
тканини) [8].
