Page 62 - DISS_NYRKOVA

62

зв’язку з цим низькоміцні сталі менше піддаються водневому окрихченню

[87, 109, 127, 135, 141, 144].

Якщо затримування розвитку тріщини пов’язане не з перенесенням

водню в зону передруйнування, а з його проникненням в метал крізь

бар’єрну оксидну плівку, що утворилася внаслідок взаємодії металу із

середовищем, то кінетика корозійно-механічного зростання тріщини буде

визначатися умовами їх утворення і руйнування. На це впливає циклічне

навантаження, коли від рівня коефіцієнта інтенсивності напружень і

частоти навантаження залежить щільність захисних плівок, через які

водень проникає в метал. Для деяких систем метал-середовище внаслідок

високої корозивності його у вершині тріщини відбувається селективне

анодне розчинення металу і, як наслідок – збільшення довжини тріщини.

Напруження в цьому випадку сприяють механічній активації корозії сталі

у вершині тріщини. Оскільки границі зерен є місцем найбільшої корозійної

активності, міжкристалітний розвиток тріщини не може бути доказом

прояву тільки механізму водневого окрихчення.

Порівнюючи швидкості росту тріщин при випробуваннях без

прикладення катодної поляризації та за катодної поляризації було

встановлено, якщо зовнішня поляризація викликає посилення кінетики

росту тріщини, то домінуючим механізмом є водневе окрихчення [163,

164]. І навпаки, зниження швидкості зростання тріщини свідчить про

прояв, як основного механізму, локального анодного розчинення, яке

прискорюється відповідними високими напруженнями в металі її вершини.

Зазначені механізми взаємопов’язані, що підтверджується характером
розвитку магістральної тріщини. В процесі анодного розчинення вершини

тріщини створюються умови для спрямованого руху атомарного водню
шляхом його дифузії, наприклад, в мікропорожнини, утврені неметалевими

включеннями [179-181]. Електролітичне наводнювання практично
повністю зупиняється за наявності на катодно-захищеній поверхні навіть