Page 58 - DISS_NYRKOVA

58

активності тієї чи іншої групи бактерій на виникнення і розвиток

корозійного розтріскування не доведено.

Вивченню впливу катодного захисту на корозійне розтріскування

магістральних газопроводів також присвячено багато досліджень [70, 77-

80, 138-141]. На сьогодні безпосереднього зв’язку між значенням

захисного потенціалу та виникненням і розвитком корозійних тріщин не

встановлено. Існує думка, що стан «перезахисту» викликає виділення

водню, що активізує процеси окрихчення, але за ствердженням автора

[115] на практиці подібні припущення не підтверджуються.

Вивченню впливу металургійних чинників приділяється особлива

увага в зв’язку з тим, що статистично і експериментально, як

закордонними, так і вітчизняними дослідниками підтверджена схильність

до корозії під напруженням металу труб, виготовлених за певними

технологіями [116, 142-146]. Як основний чинник, що сприяє виникненню і

розвитку корозійних тріщин, є скупчення неметалевих включень 101, 112,

143, 165-167, які є катодами по відношенню до металевої матриці. Це

призводить до електрохімічного «розчинення» металу навколо включень,

спричиненого дією ґрунтового електроліту. Сучасні дослідники, як

основний прояв металургійних чинників, називають недосконалість

структури та наявність дислокацій. Причому, в рівній мірі визнаються

небезпечними, як ситуація, при якій дефекти структури утворилися в

процесі виготовлення труб, так і випадки розвитку недосконалості

структури під дією експлуатаційних чинників. Існує думка [98], що

мікроструктура матеріалу значно більше, ніж рівень міцності, впливає на

схильність до крихкого руйнування [98, 100, 101, 147-149. Збільшення

концентрації вуглецю знижує опірність корозійному розтріскуванню.

Наприклад, для сталей з однаковою границею міцності при підвищенні

концентрації вуглецю від 0,04 до 0,45 %, довговічна корозійна міцність

знижується від 600 МПа до 30 МПа.