Page 95 - Korniy_dyser

95

ORCA 2.8 [230] методом ТФГ в узагальненому градієнтному наближенні
(GGA) [231] для обмінно-кореляційного функціоналу В88–LYP і базисного

набору дубль-ζ з валентною поляризацією DZVP [232] для атомів зовнішніх
9
8
2
1
2
7
оболонок Pt(5d 6s ), Со(3d 4s ) і Ni(3d 4s ). Вплив атомів внутрішніх
оболонок та ядер враховували в моделі ефективного потенціалу (ECP).
Релятивістські ефекти не враховували. Енергію зв’язку Pt–Pt(Ni, Co) в таких
нанокластерах розраховували за різницею між повною енергією

нанокластера та повними енергіями всіх атомів, що його складають.

Електронну густину порівнювали у пріоритетних трьохцентрових

адсорбційних місцях на поверхні нанокластерів, оскільки молекула кисню

адсорбується на даних металах саме в міжвузловому положенні.

У загальному випадку під час утворення 13-атомного

кубооктаедричного нанокластера платини із металічного зразка має місце

суттєве викривлення геометрії в нанокластері. Тому рівноважну релаксовану

геометрію нанокластерів отримували спочатку методом молекулярної

механіки. Кінцеві розрахунки виконували методом ТФГ. В результаті

розрахунку знайдено енергетично стабільні 13-атомні нанокластери платини,

міжатомні віддалі яких наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 – Геометричні характеристики вибраних 13-атомних

нанокластерів платини

d Pt-Pt, Å d Pt-Co, Å d Pt-Ni, Å

Кристал платини (експеримент) 2,77 – –

Нанокластер Pt 13 2,83 (2,80) – –

Нанокластер Pt 12Co 1 2,69 2,66 –

Нанокластер Pt 12Ni 1 2,79 – 2,81

Розраховані міжатомні віддалі для нанокластера Pt 13 з оптимізованою

геометрією більші майже на 4%, ніж в об’ємному кристалі та задовільно

співпадають із результатами розрахунків інших авторів [233]. Тут віддаль до