Page 91 - Korniy_dyser

91

Для моделювання деформації кластерів їх симетрично розтягували
вздовж напрямку, перпендикулярного до зв’язку із складниками корозивного

середовища. Під час розрахунку міжатомні віддалі кластера в напрямку
деформації після зміни їх на задану величину, зберігали постійними.

Оптимізували міжатомні віддалі в інших напрямках, включаючи віддаль
складник середовища–поверхня. Деформацію кластерів обмежували двома

відсотками, оскільки більші деформації можуть викликати складніші явища

ніж адсорбція (наприклад, дифузія адсорбційних складників, перебудова

поверхні металу, утворення поверхневих хімічних сполук). Для отриманої

структури на кожному етапі деформації кластера розраховували геометричні

та енергетичні параметри адсорбції складників середовища. У виконаних

нами розрахунках за такою методикою [49] показано, що деформація

кластерів металів у межах 0…2% підвищує теплоти адсорбції атомів і

молекул на їх поверхні.

2.1.2 Встановлення оптимальних розмірів бінарних нанокластерів

платини

Моделювали наночастинки платини та бінарні наночастинки в

кластерному наближенні, будуючи стабільні нанокластери типу Pt nMe m (де

Me – перехідні метали Fe, Co, Ni, Cr, Cu, Ru) розміром 13, 38 та 55 атомів для

вивчення їх взаємодії із частинками, присутніми у середовищі

низькотемпературних паливних комірок. Для того, щоб вивчити реакційну

здатність бінарних нанокластерів в такому середовищі, а також

спрогнозувати властивості наносистем (нанокластер з адсорбованими

складниками), що утворюються під час взаємодії, в першу чергу, необхідно

мати інформацію про потенціали взаємодії всіх частинок, які складають

вибрану нами наносистему. Тому для успішного проведення теоретичного

моделювання в цьому випадку вибирали фізично коректну модель

потенціалу взаємодії між частинками наносистеми.