Page 90 - Korniy_dyser

90

Кластер, що моделював поверхню (100) інтерметаліду, містив 32 атоми
алюмінію та 10 атомів міді, а кластер поверхні (110) – 16 атомів алюмінію та

10 атомів міді. Поверхня (110) кластера має ступеневу будову. Атоми
алюмінію на поверхні такого кластера знаходяться на віддалі 0,56 Å від шару

міді. Відстань між атомами алюмінію та міді на поверхні складала 2,67 Å.
Кластер Al 2CuMg будували, заміщуючи 4 поверхневі атоми алюмінію у

кластері (110) Al 2Cu атомами магнію (рис. 2.2).

Рисунок 2.2 – Кластер, що моделює поверхню (110) інтерметаліду Al 2CuMg

Слід відмітити, що корозійна тривкість інтерметалідних фаз значною

мірою залежить від характеру хімічного зв’язку в ґратці [19]. Якщо тверде

тіло з іонним зв’язком розчиняється в рідкій фазі чисто хімічно, а з

металевим зв’язком – електрохімічно, тоді у твердого тіла, що має обидва ці

зв’язки, повинні поєднуватися два принципово відмінних механізми

руйнування кристалічної ґратки. В кластері інтерметаліда Al 2Cu можуть

існувати різні типи хімічного зв’язку. Так, віддаль між атомами алюмінію в

інтерметаліді менша, ніж у ґратці чистого алюмінію, що вказує на наявність

ковалентного зв’язку між ними. Різнойменні атоми, тобто атоми міді та

алюмінію, в інтерметаліді теж зближені порівняно із середніми міжатомними

віддалями в ґратках чистих компонентів – ознака іонної складової між цими

атомами. Крім цього, між деякими атомами міді, очевидно, існує металічний

зв’язок, оскільки віддаль між ними така ж, як і в ґратці міді. Отже, під час

корозійного руйнування інтерметаліду Al 2Cu існує механічне поєднання двох

різних процесів розчинення – хімічного та електрохімічного.