Page 274 - Korniy_dyser

274

Найпомітніше змінюється довжина зв’язку О–О під час адсорбції на
поверхні нанокластера Pt 42Co 13 пропорційної структури, що можна

трактувати як адсорбційний стан, що передує дисоціації. Суттєво
розтягується зв’язок у молекулі кисню також під час її адсорбції в

чотирьохцентрових міжвузлових положеннях на нанокластері Pt 42Co 13
оболонкової структури (на 14%), в той же час на двохцентрових місткових

положеннях віддаль О–О майже не міняється. Очевидно, тут має місце вплив

атомів кобальту підповерхневого шару нанокластера, які розміщені строго

під трьохцентровими положеннями поверхні.

Важливим параметром, який характеризує адсорбційну здатність

поверхні до окиснення є енергія зв’язку. Розраховані значення енергії зв’язку

на поверхні вибраних нанокластерів дають змогу також оцінити найбільш

енергетично вигідні місця адсорбції. Як і слід було очікувати,

перпендикулярна адсорбція молекули кисню володіє незначною енергією

зв’язку (до 0,10 еВ), що говорить про нестабільність таких структур на

поверхні нанокластерів. Найбільшою енергією зв’язку молекулярного кисню

володіють двохцентрові та чотирьохцентрові положення на поверхні

нанокластера Pt 42Co 13 пропорційної структури (–1,08 еВ та –1,16 еВ

відповідно). Енергії зв’язку на нанокластерах Pt 55 та Pt 42Co 13 оболонкової

структури відрізняються незначно (–0,54 еВ та –0,51 еВ відповідно для

чотирьохцентрових положень і –0,63 еВ та –0,59 еВ для двохцентрових). Такі

результати [392] вказують на те, що визначальний вплив на адсорбцію

молекули кисню на даних нанокластерах мають атоми поверхневого шару.

Підповерхневі атоми платини та кобальту майже не впливають на значення

енергії зв’язку. Тобто координаційне число платини – важливий фактор, що

визначає переважаючі адсорбційні положення. Такий висновок отриманий

також у працях [161, 162], де оцінено енергії адсорбції кисню на ступеневій

поверхні Pt(111) та показано, що fcc-положення переважають над hcp-

положеннями на 0,4 еВ. Також показано, що атом кисню одержує енергію,

пропорційну до числа найближчих сусідів, які є ступінчато-крайовими