Page 256 - Korniy_dyser

256

кластерному наближенні будували модель адсорбції цих молекул на поверхні
(100) чистого нанокластера платини Pt 55 та бінарних Pt 42Me 13 (де Me – Cr, Ni,

Fe, Co, Ru). Поверхня (100) вибраного нанокластера володіє вищою
поверхневою енергією і менш щільно упакована порівняно із поверхнею

(111). Тому поверхня (100) може зазнавати структурних та енергетичних змін
у першу чергу, тобто може бути більш схильною до морфологічних змін,

спричинених корозивним середовищем.

Рисунок 7.1 – Адсорбційні положення на поверхні (100) нанокластера

платини: 1 – надатомні; 2 – місткові; 3 – міжвузлові (чотирьохцентрові)

Розраховували енергія зв’язку молекули води на поверхні

нанокластерів [381], а також її вплив на зміну поверхневого заряду на атомах

платини та величину міжатомного зв’язку Pt–Pt та Pt–Me. Розрахунок

показав, що в початковому стані молекула води адсорбується на

нанокластерах, орієнтуючись атомом кисню до поверхні (100) у надатомних

адсорбційних положеннях (рис. 7.2а). У цьому випадку спостерігали

підвищення надлишкових позитивних зарядів на поверхневих атомах

платини Δq 1 і зниження енергії міжатомних зв’язків ΔE для всіх розглянутих

нанокластерів (табл. 7.1). Для розглянутих нанокластерів найбільші зміни
зарядів та енергій спостерігали при вмісті нікелю, а найменші – рутенію.