Page 258 - Korniy_dyser

258

У випадку Pt 42Fe 13 не вдалося зафіксувати рівноважну віддаль з
точністю до 0,001 границі сходження для одноелектронних енергій (як це

робили для решти нанокластерів), а лише для 0,1 границі сходження. Подібну
адсорбційну картину спостерігали у праці [168], в якій на основі

експериментальних і теоретичних спостережень описано перший водний шар
як такий, що має майже плоску структуру (з оціночною товщиною 0,25 Å),

коли всі молекули зв’язані з поверхнею водневими зв’язками, причому без

дисоціації.

Як видно з наведених даних, молекула води значно впливає на

поверхневі властивості нанокластерів. Зокрема, під час її рівноважної

адсорбції збільшується частковий заряд як на поверхневих атомах платини,

так і атомах другого компонента, які знаходяться у підповерхневому шарі.

Крім цього, збільшується енергія зв’язку E b молекули води на поверхнях

бінарних нанокластерів порівняно із чистим нанокластером платини. Це

призводить до послаблення енергії зв’язку атомів платини, найбільше для

нанокластерів Pt 42Co 13 та Pt 42Ni 13. Отже, нанокластери Pt 42Co 13 та Pt 42Ni 13

більш гідрофільні порівняно з іншими розглянутими структурами.

7.1.2 Розрахунок впливу складників кислого середовища на поверхню

бінарних нанокластерів платини

У реальних системах необхідно також враховувати вплив кислого

середовища на процеси деградації бінарних платинових наночастинок під час

роботи низькотемпературних протонпровідних паливних комірок. Відомо,

що іон водню у водному середовищі володіє гідратними оболонками, з яких

найважливіша і найміцніша – перша, яка призводить до утворення структури

+
гідроксонію Н 3О . Незважаючи на те, що іони гідроксонію мають незначну
енергію адсорбції на поверхні більшості металів, можна припустити їх вплив

на активацію інших адсорбційних процесів, які відбуваються на поверхні

нанокластерів. Оскільки нами розглядається комплексна модель адсорбції,