Page 136 - Korniy_dyser

136

Компоненти середовища, в тому числі і корозійно активні, діють на
поверхню бінарних нанокластерів безпосередньо через їхні атом-атомні

потенціали. Останні, як відомо, відповідають за дію міжатомних сил
дальнього порядку і пов’язані зі слабкими енергіями, зокрема дисперсійними.

Дані взаємодії визначають перебіг поверхневих процесів, а також взаємне
розташування частинок як у об’ємі, так і на поверхні, але лише на самому

початку процесу. Слід зазначати, що практично період моделювання може

складати до 100 пікосекунд. Вибір такого часу зумовлений тим, що в

подальшому система взаємодіючих атомів, молекул та іонів, досягнувши

певного взаємного розташування і набувши певної мінімальної енергії,

перестає змінюватись в подальшому. Така ситуація відповідає випадкові

досягнення стану вичерпаності системою своїх внутрішніх енергетичних і

кінетичних ресурсів у заданих зовнішніх умовах (тиск і температура).

Подальша еволюція системи з часом можлива лише тоді, коли

змінюється електронна структура внаслідок утворення нових

хемосорбційних або іншого типу зв’язків на поверхні нанокластера.

Зрозуміло, що такі зміни можна врахувати лише за допомогою квантово-

хімічних методів як напівемпіричних на початковому етапі, так і методу

функціоналу густини.

Молекулярно–динамічний розрахунок виконувався нами для кожного

побудованого нанокластеру у кубічному боксі зі стороною 18,701 Ǻ в
о
оточенні молекул води протягом часу до 100 пс за температури 333 К. Таким

чином, в результаті застосування методу молекулярної механіки отримували

оптимізовану структуру системи кластер–середовище та аналізували її

енергію та інші складові.

На основі таких розрахунків запропоновано комплексну методику

теоретичної оцінки та прогнозування корозійно-морфологічної стабільності

нанокластерів металів у середовищі [292], яка полягає в отриманні

стабільних наносистем нанокластери–середовище, часовому скануванні цих

систем на основі атом-атомних потенціалів методом молекулярної динаміки з