Page 52 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

52

3
Процедура визначення вмісту танінів наступна. 5 см водного розчину
3
3
екстракту поміщають в конічну колбу об’ємом 250 см , додають 150 см
3
дистильованої води, 5 см розчину індигосульфокислоти (індикатор) і титрують
при постійному перемішуванні розчином перманганату калію (концентрація –

3
0,1 моль/дм ) до зміни забарвлення з темно-синього до золотисто-жовтого.
Паралельно проводять контрольне титрування, використовуючи замість

3
екстракту відповідний об’єм (5 см ) води. Масову частку танінів розраховують
за формулою (метод Левенталя):

(2.23)

3
де a – об’єм розчину перманганату калію концентрацією 0,1 моль/дм на
3
титрування робочої проби, см ; b – об’єм розчину перманганату калію
3
3
концентрацією 0,1 моль/дм при контрольному титруванні, см ; v – об’єм проби
3
3
екстракту, взятого на титрування, см , v = 5 см , g – маса наважки абсолютно
3
сухої деревини чи кори, г; 0,004157 – маса танінів, що відповідає 1 см розчину
3
перманганату калію концентрацією 0,1 моль/дм , г.

2.11 Фрактографічні дослідження

В результаті випробувань зразків на втомну міцність отримували злами

поверхонь руйнування, які несуть інформацію про енергоємність руйнування.

Загальновідомо, що корозивні середовища, понижуючи опір матеріалу

втомному руйнуванню, зменшують енергоємність руйнування, що відбивається

на фрактографії поверхонь. Відповідно інгібування корозивного середовища

може впливати на енергоємність руйнування і таким чином на опірність втомі.

Зазначимо, що фактографічний аналіз особливо інформативний у випадку

водневого механізму дії корозивного середовища і, відповідно, прояву водневої

крихкості. Вона повинна проявитися у зниженні енергоємності руйнування,

тому мікрофрактографічний аналіз часто використовують саме для

підтвердження водневого механізму впливу корозивного середовища.