Page 46 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

46

Вплив корозивного середовища на витривалість сталі оцінювали

коефіцієнтом β :
т
β = N /N , (2.15)
m
a
m
а вплив інгібітора – коефіцієнтом β
i
β = N /N (2.16)
i
i
m,
де N – кількість циклів навантаження у корозивному середовищі; N – кількість
m
i
циклів навантаження в інгібованому корозивному розчині; N – кількість циклів
a
навантаження на повітрі.

2.8 Методика визначення циклічної корозійної тріщиностійкості

Методологічною основою визначення впливу робочих середовищ на

циклічну тріщиностійкість є одночасне врахування фізико-механічних та

фізико-хімічних процесів, що спричиняють корозійну та корозійно-механічну

пошкоджуваність та тріщиноутворення у вуглецевих конструкційних сталях.

Такий підхід показав свою ефективність та фізичну обґрунтованість при

визначенні стандартних характеристик корозійно-втомної пошкоджуваності

конструкційних сплавів [159, 160].

Однією з найважливіших характеристик опору матеріалу поширенню в

ньому втомної тріщини є діаграма циклічної тріщиностійкості матеріалу, тобто

залежність швидкості росту тріщини da dN від максимального КІН K або
I
розмаху КІН K [161–163].
I

Такі діаграми розміщені між двома граничними значеннями: нижнім

пороговим значенням, K яке відповідає значенню K , за якого не
,
I
th
відбувається ріст корозійно-втомної тріщини, і верхнім K (циклічна в’язкість
fc
руйнування), яке відповідає значенню K , коли настає неконтрольований
I

катастрофічний ріст втомної тріщини.