Page 159 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

159
густини катодного струму і та площі поверхні, яка підлягає наводнюванню, в

даному випадку це сума площ робочих поверхонь п’яти зразків.

Зазвичай електролітичне наводнювання виконують у розчинах кислих

електролітів (рН = 0…2) з добавками стимуляторів наводнювання. Однак у
такому випадку є високий ризик розвитку пошкодженості приповерхневого шару

металу за механізмом водневого розтріскування. Існує також небезпека

утворення блістерів – підповерхневе пухиріння, що часто спостерігається за

випроб у сірководневовмісних водних і вуглеводневих середовищах [258].

Зважаючи на це, використовували електроліт меншої кислотності: водний
розчин сульфатної кислоти – H 2SO 4 з рН 3,5, наводнювання в якому передбачає

порівняно низький корозійний вплив середовища впродовж поляризації, а з

іншого боку, забезпечує відсутність екранувального впливу поверхневих

плівок, що властиво для водних розчинів з рН ≥ 4. Після необхідної витримки

зразки почергово виймали із розчину, промивали, просушували і активно

навантажували до руйнування у повітрі. Змагали до того, щоб час від завершення
наводнювання до початку випробувань становив не більше 10 хв, таким чином

унеможливлюючи істотну десорбцію водню з металу.
Прийняті режими наводнювання для виявлення чутливості сталей до

водневої крихкості розтягом зразків перенесли і на випадок проведення

експериментів на тріщиностійкість з використанням методу J-інтеграла. У

цьому випадку, зважаючи на розміри зразків, їх наводнювали кожен окремо.

4.4 Вплив експлуатаційної деградації сталі ВСт3пс та її зварного

з’єднання на механічні властивості та окрихчення електролітичним

наводнюванням

Оцінили технічний стан експлуатованого трубопроводу, порівнявши

його механічні властивості з відповідними характеристиками труби резерву,

зосередившись головним чином на опорі крихкому руйнуванню та ВО.