Page 41 - 2
P. 41
40
тримачах випробувальної установки. Комірка та манжети виготовлені з
електроізоляційних матеріалів (скло, фторопласт, гума тощо), що
забезпечувало повну електроізоляцію зразка від інших деталей установки, які
б могли контактувати з робочим розчином. Його об’єм становив не менше 30
2
мл/см поверхні зразка. Комірку заповнювали робочим розчином, який
спочатку обезкиснювали, пропускаючи аргон, і надалі протягом години
інтенсивно насичували сірководнем (100 мл/хв), після чого зразок
навантажували до заданого рівня напружень. Сірководень впродовж
експерименту барботували через розчин зі швидкістю ~0,2 мл/хв до
руйнування зразка або протягом 720 год (база випробувань).
Критерій опору сталей СКРН – порогове напруження пор – визначали на
підставі залежностей "напруження – час до руйнування". За кожного рівня
навантаження досліджували по 3 зразки. Для визначення порогових напружень,
за яких зразки не руйнуються протягом 720 год, випробовували по 5 зразків,
згідно з методикою вхідних випробувань сталей на сірководневе корозійне
розтріскування МСКР-01-85. Рівень напружень зразків задавали відносно
мінімально допустимого значення умовної границі текучості сталей.
Загальноприйнятим критерієм придатності сталі до експлуатації у
сірководневих середовищах є відношення пор/ 0,2( т). Якщо його значення
дорівнює або перевищує 0,8, то сталь можна рекомендувати для роботи в
середовищах з високими концентраціями і парціальними тисками сірководню
у газовій фазі.
2.4. Дослідження статичної корозійної тріщиностійкості сталей
Для визначення порогових коефіцієнтів інтенсивності напружень К Iscc
випробовували балкові зразки [95] з попередньо наведеною втомною
тріщиною (рис. 2.5) на установках ДПІ-1 (рис. 2.6).