Page 146 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

146

на його поверхні, формуються в модифікацію кристалічної градки гібситу,

який має високі трибологічні характеристики й виступає тут твердим

мастилом. Додатки перекису водню, хоч і підвищують мікротвердість ТАШ

однак суттєво зменшують вміст молекул води в його структурі, тим самим

зменшуючи вміст твердого мастила – гібситу рис. 3.29.

Рисунок 3.29 – Вплив

вмісту перекису водню в

електроліті на твердість,

знос W анодного шару та

кількість молекул води –

nH 2O у ньому

Коефіцієнт тертя також незначно зменшується при додаванні 30…50 мг/л

перекису водню, а за подальшого його збільшення – зростає або стає постійним

(рис. 3.30, рис. 3.31).

Узагальнюючи отримані результати, необхідно зазначити, що зі

збільшенням кількості перекису водню в електроліті підвищується

мікротвердість ТАШ, в той же час зменшується кількість молекул води у ньому

(рис. 3.29). Зносостійкість ТАШ спочатку зростає – при вмісті перекису водню

3%, а при збільшення до 5% – зменшується. Очевидно, що коли анодований

шар має малу мікротвердість і містить велику кількість молекул води (0%

перекису водню), його зносостійкість є низькою. Така ж низька зносостійкість
спостерігається, коли мікротвердість ТАШ є підвищена, але у структурі є мала

кількість молекул води (50 мг/л перекису водню). Максимальну зносостійкість
анодний шар набуває при наявності в ньому переважаючої 1 з суміші 1 та 3

молекули води, тоді мікротвердість сягає 600…650 HV (рис. 3.29).