Page 3 - Dys

3

Виявлено неоднозначний вплив додатків низьких концентрацій (0,005 N)

аніонів у 0,01 N розчині NaHCO 3, що є основою модельного ґрунтового

середовища NS4, на корозійну тривкість сталі 17Г1С: нітрат-іони посилюють

виразкову корозію, фосфат- та карбонат-іони – навпаки, гальмують загальну і

виразкову корозію. Хлорид-іони інтенсифікують загальну і виразкову

корозію сталі, особливо, у карбонат-гідрокарбонатному розчині.

Встановлено, що чутливість сталі 17Г1С до корозійно-статичного

руйнування у 0,01 N розчині NaHCO 3 зростає із посиленням катодної

поляризації (від -0,7 до -1,1 В), не залежить від інтенсивності виразкової

-
корозії (наявності іонів Cl ) та зменшується із гальмуванням виділення водню
у реакції катодної деполяризації внаслідок конкурентної адсорбції (наявності

О 2, NO 3 ) та зростанням бар`єрних властивостей поверхневих плівок з
-
2-
продуктів корозії (наявності О 2, РО 4 , СО 3 ). Тому водневе окрихчення,
3-
спричинене виділенням водню внаслідок реакції відновлення гідрокарбонат-

іонів, є основним механізмом і зародження, і розвитку корозійно-статичного

руйнування сталі 17Г1С у гідрокарбонатних водних розчинах.

На основі аналізу особливостей впливу додатків аніонів (у концентрації

0,005 N) до 0,01 N розчину NaHCO 3 на характеристики відновлення

рівноважного стану металу свіжодеформованої поверхні сталі 17Г1С за

потенціалу корозії (максимальний струм її розчинення І 0, швидкість спаду

струму S та кількість електрики на окиснення металу деформованої поверхні

q) виявлено кореляцію між опором зародженню корозійно-втомної тріщини у

сталі 17Г1С від концентратора напружень та швидкістю електрохімічної

релаксації свіжодеформованої поверхні, що вказує на визначальний вплив

руйнування поверхневих захисних плівок та швидкості розчинення металу

свіжодеформованої поверхні сталі на її корозійно-втомну витривалість.

Розвинуто електрохімічний експрес-метод прогнозування корозійно-

втомної витривалості ферито-перлітних трубних сталей у гідрокарбонатних
середовищах залежно від їх складу, який ґрунтується на встановленій

кореляційній залежності між опором зародженню корозійно-втомної тріщини