Page 51 - Дисертація_Влад_Христина_Ігорівна

1.3.3. Модифікування та його вплив на електрохімічні властивості

електродів Ni-MГ хімічнх джерелах струму.

Сучасні підходи до розробки матеріалів для електродів значною мірою

орієнтовані на оптимізацію їхньої електрохімічної активності, стабільності та

ємності, особливо в контексті оборотних процесів гідрування–дегідрування.

Одним із перспективних шляхів удосконалення цих характеристик є введення

функціональних добавок до складу електродного матеріалу. Такі модифікації

можуть впливати як на морфологію поверхні, так і на електронну структуру,

що, у свою чергу, визначає ефективність перенесення заряду, швидкість

адсорбції/десорбції водню та циклічну стабільність електродів. Передбачення

впливу конкретних добавок дозволяє цілеспрямовано конструювати матеріали з

покращеними параметрами, зокрема для застосування в паливних елементах,

гідридних акумуляторах та системах зберігання водню [167-174].

Додаваючи CuO до електродів на основі сплаву La–Mg–Ni (AB -типу) з
3
метою покращення їх електрохімічних властивостей [228] автори показали що

CuO відновлюється до дрібних частинок міді під час процесу заряду,

осаджуючись на поверхні сплаву. При цьому максимальна розрядна ємність

збільшилася з 314 мА·год/г (незмінений електрод) до 341 мА·год/г (при 3.0

мас. % CuO). Отже, показник HRD після додавання CuO покращився, і електрод
при струмі 1440 мА·год/г з додаванням 0.5 мас. % CuO показав HRD на рівні

59.9 %. Також завдяки додаванню CuO значно покращилася циклічна
стабільність ‒ після 40 циклів заряду/розряду зниження ємності електродів із

додаванням 1.0 мас. % CuO відбувається повільніше ніж у незміненого

електрода. Коефіцієнт збереження розрядної ємності на 200-му циклі

збільшився з 71.6 % (незмінений електрод) до 77.2 % (електрод з 2.5 мас. %

CuO). Крім того, CuO покращив високотемпературну розрядність (HTD)

електродів.

49