Page 82 - DISS_NYRKOVA

82

В BS EN 12954 [285] максимальний захисний потенціал з омічною

складовою не нормується взагалі і вибирається виходячи з техніко-

економічних обґрунтувань при проектуванні захисту.

Відсутність необхідності нормування величини максимального

захисного потенціалу з омічною складовою (сумарного) може бути

обґрунтовано наступним чином.

При великих струмах поляризації і, отже, великих захисних

потенціалах виділяється газоподібний водень. Проникаючи в пори ізоляції,

він здатний збиратися в пухирі і створювати тиск, під дією якого може

відбуватися відшарування ізоляції, що є основною небезпекою,

викликаною застосуванням великих від’ємних потенціалів.

Активне виділення водню починається при захисному потенціал

від’ємніше -1,0 В (м.с.е.) [275]. При великих від’ємних потенціалах

кількість водню, що виділяється, слабо залежить від густини катодного

струму, причому, не залежить від якості ізоляції. Потенціал виділення

водню не перевищує -1,2 В, оскільки густина катодного струму в реальних

2
умовах не може бути більше 10 А/м . Тому поляризаційний потенціал
підземного трубопроводу фактично не може бути від’ємніше величини

-1,2 В, незалежно від значення захисного струму. Тобто якщо в реальних

умовах ЕХЗ захисний потенціал з омічною складовою знаходиться в межах

від -1,5 В до -4,0 В, поляризаційна складова буде практично однаковою.

У стандартах країн СНД використовують саме ці значення

потенціалу виділення водню як максимальний поляризаційний захисний

потенціал, табл. 1.4, тобто констатується природний стан захисту [275].

Тому при виборі E min доцільніше було б керуватися лише техніко-
зах
економічними показниками проекту ЕХЗ, що дозволить забезпечити

мінімум капітальних і експлуатаційних витрат об’єкта, який захищається.