Page 81 - DISS_NYRKOVA

81

практичне значення, що пов’язано не тільки з надійністю захисту, а й зі

зниженням витрат на електроенергію. Як показали результати досліджень

[275], цілком допустимо зниження мінімального захисного потенціалу до

рівня, наприклад, -0,75 В.

Однак, досвід показує, що рекомендовані значення захисного

потенціалу інколи можуть бути недостатніми або надлишковими, що

викликає складнощі під час експлуатації залежно від локальних

властивостей ґрунту.

Необхідність обмеження захисного потенціалу, тобто введення

максимального захисного потенціалу E min , як критерію захисту, також не
зах
може розглядатися безальтернативно. Безумовно, було б ідеальним, для

економії енергії заполяризувати весь трубопровід, що захищається, лише

до рівня мінімального захисного потенціалу. Однак, закони розподілу

потенціалу в трубопровідній мережі такі, що існує істотна

нееквіпотенціальность. Так, поблизу анодних заземлювачів густина струму

захисту завжди більша і, отже, більше різниця потенціалів труба-земля.

Мінімальний захисний потенціал підтримують, як правило, на границях

зони дії установок ЕХЗ.

Згідно з вимогами нормативних документів, максимальні значення

поляризаційних потенціалів рекомендується підтримувати для

забезпечення захисту трубопроводів, прокладених в анаеробних ґрунтах

(без доступу кисню) [271, 281, 285] та на ділянках трубопроводів з

підвищеною температурою [281, 285], а в аеробних піщаних ґрунтах – на

рівні мінімальних значень від -0,65 В до -0,75 В [271].

Згідно з ДСТУ 4219 на магістральних трубопроводах з бітумною
ізоляцією допускається максимальний захисний потенціал з омічною

складовою (сумарний) -2,5 В, або -3,5 В – для трубопроводів з полімерною
плівковою ізоляцією. Аналогічні вимоги наведено в ГОСТ Р 51164.