Page 4 - DISS_NYRKOVA

4

зменшується від 2,2 для шліфованих поверхонь до 1,1 для поверхонь

після оброблення.

Встановлено вперше, що на катодне відшарування поліуретанового

та епоксидного покривів від сталей Х70 та Х80, за потенціалу -1,45 В у 3 %

о
NaCl за температури 20 С впливають тільки властивості покривів та
о
о
розчину. Але за циклічної зміни температури (від 20 С до 50 С) катодне
відшарування покривів від сталі Х80 перебігає інтенсивніше ніж від Х70,

що підтверджено більшими радіусами відшарування: 16,6 мм на Х70,

23,1 мм на Х80 – для поліуретанового покриву, 17,5 мм на Х70, 23,4 мм

на Х80 – для стрічкового, 8,5 мм на Х70, 9,3 мм на Х80 – для

епоксидного. Закономірність, яку спостерігали, обумовлена особливостями

будови приповерхневого шару сталі, зокрема зниженням потенціалу

виділення водню до -0,850 В порівняно зі сталлю Х70, для якої цей

потенціал дорівнює -0,950 В.

За результатами комплексу корозійно-механічних, фрактографічних

та електрохімічних досліджень доведено, що існує три області потенціалів,

в яких корозійне розтріскування сталі Х70 у модельному ґрунтовому

електроліті відбувається за різними механізмами. В області потенціалів,

позитивніших -0,75 В, корозійне розтріскування відбувається за

механізмом локального анодного розчинення. За потенціалів від -0,75 В до

-1,05 В локальне анодне розчинення та водневе окрихчення перебігають

одночасно. За потенціалів від’ємніше ніж -1,05 В превалюючим

механізмом корозійного розтріскування є водневе окрихчення. Зміна

механізму корозійного розтріскування в залежності від потенціалу

підтверджена зміною механічних властивостей, фрактографією поверхонь

руйнування та схильності до корозійного розтріскування, оціненої за

коефіцієнтом K .
S

Катодна поляризація за потенціалу -1,45 В, призводить до швидшого

відшарування штучно зістареного стрічкового покриву порівняно з новим