Page 3 - DISS_NYRKOVA

3

розтріскування, підтверджений результатами лабораторних та натурних

досліджень: якщо K  1,60, сталь схильна до КР.
S
Виявлено комплекс чинників, які спричиняють деградацію захисних

полімерних покривів (зокрема стрічкового) при катодному захисті:
наявність дефекту в покриві, його контакт з корозивним середовищем та

катодна поляризація. Продемонстровано, що процес деградації
о
о
прискорюється при підвищенні температури від 20 С до 50 С та
продовжує розвиватися з плином часу. Методом інфрачервоної
спектроскопії доведено, що деструкції поліетилену за такий час не

відбувається. Ґрунтувальний шар зазнає деградації після витримування

покриву в середовищі впродовж 2,5 місяців що підтверджено появою в

інфрачервоних спектрах смуг неорганічних наповнювачів (карбонату

кальцію і тальку). Присутність продуктів деградації ґрунтувального шару у

розчині підвищує схильність сталі Х70 до корозійного розтріскування: K
S
зростає від 1,70 у розчині, що не контактував з покривом, до 2,63 у

розчині після контакту з покривом.

В умовах тривалої дії постійної деформації в модельному ґрунтовому

електроліті за потенціалу, наближеному до максимального захисного

-1,0 В, встановили, що для сталі Х70 властива підповерхнева корозія, а для

Х80 – міжзеренне руйнування, спричинене воднем. Обґрунтовано і

запропоновано новий спосіб порівняльного оцінювання схильності сталі

різної міцності до КР, заснований на аналізі довжини спадних ділянок

кривих руйнування, введено коефіцієнт K . Це дало змогу порівнювати
τ

схильність трубної сталі з різними показниками міцності до КР при

однаковій комбінації зовнішніх та внутрішніх чинників. Дробоструминне

оброблення поверхні зменшує різницю у схильності трубної сталі різної

міцності до корозійного розтріскування: за наближеного до максимального

захисного потенціалу -1,0 В ця різниця, оцінена коефіцієнтами K ,
τ