Page 239 - DISS_NYRKOVA

239

РОЗДІЛ 7

РОЗРОБЛЕННЯ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОТЕНЦІЙНО

КОРОЗІЙНО-НЕБЕЗПЕЧНИХ ДІЛЯНОК НА ДІЮЧИХ

МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДАХ УКРАЇНИ

На сьогодні основними методами контролю технічного стану

магістральних газопроводів є внутрішньотрубна дефектоскопія і наземна

діагностика. За результатами наземної діагностики, можна встановити

відповідність стану активного захисту вимогам нормативних документів і

місця пошкодження захисного покриву. Однак, імовірно, що цієї

інформації часто недостатньо для прогнозування розвитку корозійного

руйнування [340, 342].

Для оцінювання стану магістральних газопровідів і прогнозування їх

ресурсу ученими світу застосовуються різні підходи, засновані на

систематизації, обробленні і багаточинниковому аналізі даних про

газопровід з використанням різних методів математичного аналізу,

моделювання, фізичних і розрахункових моделей [343, 344]. Наприклад, в

методиці 347 запропоновано потенційно-небезпечні ділянки визначати за

наявністю умов і чинників, виявлених під час аналізу проектно-

вишукувальної, виконавчої та експлуатаційної документації та результатів

польових (наземних) обстежень, а ступінь небезпеки корозійного

розтріскування – з урахуванням вагових коефіцієнтів чинників, які

сприяють розвитку цього виду руйнування. Виділено шість основних та

один додатковий чинники корозійного розтріскування, їм надані вагові

коефіцієнти та запропоновано ймовірність корозійного розтріскування

визначати, як суму вагових цих чинників. Вагові коефіцієнти чинників

мають значення: стан захисного покриву – 0,25; рівень ґрунтових вод –

0,20; змінне змочування поверхневими та внутрішньоґрунтовими водами –

0,20; напружено-деформований стан газопроводу на ділянці – 0,15; тип