Page 106 - DISS_NYRKOVA
P. 106

106


                         Досвід  показує,  що  зафіксувати  момент  утворення  тріщини

                  достатньо важко. Крім того, при оцінюванні цим методом не аналізується

                  зміна  поперечного  перерізу  зразків  після  випробувань  та  характер  їх

                  зламів, які, є важливими характеристиками корозійного розтріскування.

                         Відомо,  що  пластичність  металу  характеризується  відносним

                  подовженням  та  відносним  звужуванням:  чим  більше  їх  значення,  тим

                  пластичніший  матеріал.  Наприклад,  для  сталі  відносне  звужування  може

                  коливатися в межах від 40 до 65 % 179 залежно від умов випробувань.

                  Звичайно, у розчині значення цієї величини буде менше цього значення у

                  повітрі.  Крім  того,  за  різної  комбінації  корозійних  чинників  сталь  буде

                  руйнуватися по-різному: в’язко, крихко-в’язко або крихко. У зв’язку з цим

                  вважали  доцільним  розглянути  спосіб  оцінювання  схильності  до

                  корозійного  розтріскування,  який  базується  на  аналізі  зміни поперечного


                  перерізу досліджуваного зразка.
                         Для оцінки схильності до корозійного розтріскування застосовують


                  коефіцієнти деградації властивостей металу, наприклад: границі міцності,

                  площі поперечного перерізу та відносного подовження 116, 303.

                         На  основі  випробувань  з  малою  швидкістю  деформації  304  для

                  оцінювання  схильності  трубної  сталі  до  корозійного  розтріскування  в

                  умовах  впливу  корозивного  середовища  запропоновано  методику,  яка

                  міститься  у  наступному.  Після  механічних  випробувань  у  повітрі  та

                  корозійно-механічних  випробувань  за  заданих  умов  визначали  площу

                  поперечного  перерізу  біля  місця  руйнування.  На  підставі  цих  даних

                  обчислювали їх відносне звужування у повітрі:


                                                       S   S п
                                                        0
                                                ψ            1   100%                                (3.1)
                                                  п
                                                          S 0
                  та у розчині:


                                                       S   S р
                                                        0
                                                ψ           1   100%                                 (3.2)
                                                  р
                                                         S 0
   101   102   103   104   105   106   107   108   109   110   111