Page 282 - Korniy_dyser

282

Слід зауважити, що елементи платинової групи володіють вираженою
тенденцією до комплексоутворення. Присутні у водному середовищі іони

гідроксилу хемосрбуються на поверхневому іонізованому атомі платини, у
–
n+
утворюючи поверхневий комплекс Pt (OH ). У процесі виходу його з
поверхні проходить гідратування молекулами води. Виділена значна енергія
гідратації сприяє цьому виходу.

Інші комплексні сполуки вибрані з урахуванням компонентів робочого

середовища та його можливого забруднення. У випадку присутності у
n+
–
середовищі іонів хлору імовірне утворення поверхневого комплексу [Pt Cl
n-1
(H 2O)] . Нами розраховано [398] також енергії активації виходу комплексної
–
n-1
сполуки [(PtCl ) H 2O] з поверхні бінарних нанокластерів платини (рис. 7.14,
7.15).

E D , еВ 1,6
1,4
1,2

1,0
0,8
0,6
0,4
0,2
Pt Pt Cr Pt Fe Pt Co Pt Ni Pt Ru
55 42 13 42 13 42 13 42 13 42 13
Рисунок 7.15 – Загальний вигляд
Рисунок 7.14 – Енергія активації
– n-1 на поверхні
комплексу [(PtCl ) H 2O]
–
виходу комплексів [(PtCl ) H 2O] n-1 з
бінарного нанокластера платини
поверхні бінарних нанокластерів

платини

Отримані результати свідчать про схильність бінарних нанокластерів

платини до руйнування поверхні під впливом іонів хлору. Як бачимо, бінарні

нанокластери Pt 42Cr 13, Pt 42Fe 13, Pt 42Ni 13, Pt 42Ru 13 можуть бути нестабільними в

середовищі, яке містить гідратовані іони хлору. Для них енергія активації

виходу поверхневого атома платини є у два рази нижчою, ніж для чистого

нанокластера платини. В той час енергія активації виходу платини з