Page 281 - Korniy_dyser

281

Під час використання напівемпіричного методу РМ6 для спрощення
розрахунків нами розглядалась енергія простого відриву атома платини від

поверхні у вигляді катіона з визначенням енергії активації такого відриву. У
таблиці 7.13 наведено енергії активації виходу атома платини у вигляді

кількох можливих комплексних сполук. Ці поверхневі комплексні сполуки
утворюються та стабілізуються за рахунок взаємодії катіона платини із

молекулами та іонами середовища.

Таблиця 7.13 – Розраховані енергії активації Е D (кДж/моль) виходу іона

платини від поверхні (100) нанокластера платини для різних комплексних

сполук

Тип сполуки
n+
+n
n+
n–
n-1
–
Pt Pt(OH) Pt (OH ) (H 2O) 4] [PtCl 4] [Pt(CO)Cl 2] [Pt(CO)
Cl 2(H 2O)]
Е D 120,54 30,83 16,32 6,26 12,32 14,26

Як показав розрахунок [397], переважаючою повинна бути комплексна

n-1
–
n+
сполука [Pt (OH ) (H 2O) 4] (при умові відсутності інших іонів, що
забруднюють середовище), оскільки характеризується найбільшою зміною
ізобарно-ізотермічного потенціалу Гіббса, а енергія активації її відриву

найменша (рис. 7.13).

–
n-1
n+
Рисунок 7.13 – Поверхневий комплекс платини [Pt (OH ) (H 2O) 4]