Page 130 - Korniy_dyser
P. 130

130

                         Загалом  процес  взаємодії  молекул  водню  з  поверхнею  металу  на
                  атомно-молекулярному  рівні  охоплює  декілька  стадій  із  різною  енергією


                  активації [280] – дисоціація молекулярного водню, хемосорбція атомарного
                  водню,  перехід  атомарного  водню  з  адсорбованого  стану  в  абсорбований


                  (розчинення),  дифузія  в  об’ємі  металу,  обернений  процес  виходу  атомів
                  водню  на  поверхню  і  десорбція  в  газову  фазу.  Хемосорбція  та  дисоціація


                  молекулярного  водню  є  активованими  і  для  більшості  конструкційних

                  матеріалів – ендотермічні.

                         Атомарний  водень  у  газовій  фазі  володіє  підвищеною  порівняно  з

                  молекулярним  воднем  потенціальною  енергією  ~  2  еВ,  яка  створюється

                  внаслідок  розриву  хімічного  зв’язку  в  молекулі  водню,  рівній  ~4  еВ.  Ця

                  підвищена  потенціальна  енергія  виділяється  у  момент  контакту  атома  з

                  металевою  поверхнею  і  переходить  загалом  у  коливальну  енергію

                  поверхневих атомів металу. Вона більша за величину потенціальних бар’єрів

                  на поверхні, за рахунок чого атоми безактиваційно переходять з газової фази

                  в приповерхневі шари металу. Таким чином, для атомарного водню процес

                  «розчинення»  в  металі  є  екзотермічним,  навіть  для  тих  металів,  у  яких

                  молекулярний водень розчиняється ендотермічно [280].

                         Для  перевірки  методу  нами  розраховано  енергію  зв’язку  в  молекулі

                  водню. За рівноважної віддалі між атомами 0,746 Å енергія зв’язку становить

                  4,6  еВ,  що  співпадає  із  результатами,  отриманими  методом  функціоналу

                  густини [281], та експериментальними даними (d Н-Н = 0,741 Å, Е в = 4,75 eV).

                         На отриманих кривих взаємодії Fe-H для ГЦК-заліза (рис. 2.19, крива 1)

                  наявні два поверхневих активаційні бар’єри та глибокий мінімум енергії при

                  розміщенні атома водню в об’ємі кластера на віддалі 1,25 Å від поверхні. На

                  віддалях  2  Å  над  поверхнею  кластера  існує  положення  фізичної  адсорбції

                  атома  водню,  з  якого  він  може  перейти  у  стабільний  стан  хемосорбції  за

                  бар’єру  0,23 еВ у трьохцентрових положеннях кластера на віддалі 1,6 Å від

                  поверхні. За даними експериментальних досліджень віддаль Fe–H становить

                  1,75    0,05  Å  [270].  Із  хемосорбційного  положення  атом  водню  легко
   125   126   127   128   129   130   131   132   133   134   135