Page 111 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

111

тріщин у сталі 20. Під їх впливом швидкість розвитку тріщиноподібних

дефектів може сповільнюватись приблизно від 1,6 до 4,5 разів порівняно з

випробуваннями у воді без інгібітору. Причому зі збільшенням вмісту інгібітору

негативний вплив середовища на опір поширення тріщин в даних сталях спадає

3

у наступній послідовності: вода – вода + інгібітор 1 г / дм – вода + інгібітор

3
2 г / дм .

Таблиця 5.3 – Порівняння швидкостей росту тріщин у різних середовищах за
характеристичного значення ΔK = 20 МПа м

сталь (da / dN) вода / (da / dN) вода+інг.

3

3
вода вода + інгібітор 1 г / дм вода + інгібітор 2 г / дм
середовище
20 1 1,64 4,55

Таблиця 5.4 – Вплив складу середовища на константи залежності (5.1)
сталь 20

Хімічний склад середовища , C м цикл

МПа м n n

-9
повітря 6 ∙ 10 3,12

-8
вода 9 ∙ 10 2,37
3

-9
вода + інгібітор 1 г / дм 2 ∙ 10 3,43
-10

3
вода + інгібітор 2 г / дм 5 ∙ 10 3,55

Отримані кінетичні діаграми можна використовувати і для інженерних

розрахунків стадії росту тріщини до неконтрольованого руйнування. Тобто

можна кількісно оцінити вклад інгібування корозивного середовища на

подовження ресурсу елемента конструкції (трубопроводу). Для використання

одержаних результатів в таких розрахунках з оцінювання залишкової

довговічності та ризику руйнування дефектних елементів трубопроводів за дії