Page 118 - 2

117

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання науково-технічного

завдання – встановлення роботоздатності трубних сталей у сірководневих

середовищах за наявності циклічних навантажень та визначення основних

факторів впливу на неї. Основні результати полягають ось у чому:

1. Встановлено, що високий опір сталей сірководневому корозійному

розтріскуванню ще не свідчить про високу їх витривалість за корозійної

втоми: циклічні навантаження з різним середнім напруженням та амплітудою

 а = 0,2 0,2 знижують довговічність менш тривкої до розтріскування сталі 20

в 1,2 - 3 рази, а тривкішої 30ХМА – у 2,4-14 разів.

2. За умов переважального впливу на опір руйнуванню водневого

фактору на схильність до сірководневого розтріскування трубних сталей 20 і

30ХМА в основному впливає кількість дифузійно-рухливого водню, а за

циклічних навантажень – водень з вищою енергією зв’язку з металом.

3. Встановлено, що накладання циклічних навантажень з амплітудою  а ≤

0,1 0,2 на статичні практично не впливає на опір руйнуванню сталі 30ХМА у

сірководневих середовищах, що свідчить про превалюючу дію механізму

корозійного розтріскування.

4. У водних розчинах на основі CH 3COOH та NaCl за насичення

сірководнем концентрація водню в сталі 17Г1СУ досягає максимальних

значень ~25…32 ppm і не залежить від їх рН та швидкості корозії. В

абсорбованому водні частка дифузійно-рухливого в ~2,2-3,5 рази більша, ніж

водню з вищою енергією зв’язку з металом. За відсутності H 2S наводнювання

сталі в хлоридвмісному розчині з ацетатною кислотою в ~4-7 разів менше, і

частка дифузійно-рухливого водню складає всього ~30…40% від сумарного

його вмісту.

5. Максимальну частку абсорбованого сталлю 17Г1СУ водню від його

загальної кількості, що виділилась за рахунок корозії, зафіксовано на початку

взаємодії з розчинами. Вона є найбільшою в розчинах Н 2О (дист.) + H 2S

(нас.) та 5% NaCl + H 2S (нас.) і становить ~9…20%.