Page 131 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

131

3.2 Вплив додатків перекису водню у сульфатному електроліті та

продувки його озоно-повітряною сумішшю на мікротвердість та

товщину ТАШ

Додавання до 70 г/л (7%) пероксиду водню до базового електроліту

(20% розчин сульфатної кислоти) забезпечило зростання товщини ТАШ до

120 мкм, що було майже на 50% більше ніж без нього (рис. 3.7). Подальше

збільшення його концентрації до 100 г/л не приводить до збільшення

товщини покриття. Тому, можна зазначити, що концентрація перекису

водню 70 г/л в електроліті є оптимальною. Продування електроліту в

процесі холодного анодування лише озоно-повітряною сумішшю також

спричиняє збільшення товщини ТАШ до 90 мкм. Продування електроліту,

що містить перекис водню, додатково не збільшує товщину ТАШ.

Рисунок 3.7 –

Зміна товщини

ТАШ залежно від

вмісту H 2O 2 та O 3 в

електроліті, час

анодування 60 хв.

Як і товщина синтезованого шару з підвищенням вмісту окиснювача в

базовому електроліті його мікротвердість зростала від 400 до 650 HV 0,1 (на

понад 60%) (рис. 3.8). Максимальну мікротвердість зафіксовано для ТАШ,

отриманого в електроліті із вмістом H 2O 2 30 г/л. За подальшого збільшення

його вмісту мікротвердість ТАШ дещо знижувалась і стабілізувалась на

рівні 500 HV 0,1. Продування озоно-повітряною сумішшю сульфатного

електроліту підвищує мікротвердість ТАШ до величини 550 HV (рис. 3.8).