Page 23 - Автореферат Греділь М.І.
P. 23

21

            вихідному  стані.  Серед  експлуатованих  –  високочутливі  до  КР  сталі  17Г1С  та
            Х70, характеристики міцності яких суттєво відрізняються. Отже, тут не тільки мі-
            цність сталі є визначальною, як раніше вважали, оскільки схильність до КР низь-
            коміцних  сталей  може  посилювати  їх  експлуатаційна  пошкодженість  воднево-
            деформаційної  природи.  Лабораторно  деградовані  сталі  проявили  різну  чутли-
            вість до КР, найменш схильна з них сталь Х60. Водночас, аналогічно як у випадку
            експлуатованих сталей, сталь 17Г1С із найменшою міцністю та найміцніша Х70
            значно чутливіші до корозійно-механічного руйнування, що свідчить про якісне
            відтворення деградаційних процесів у сталях запропонованим методом (Н+ДС).

                0,30             0,30            0,30


                0,24             0,25            0,25                    Рисунок  15  –  Коефіцієнт

                0,18           (y) SCC  0,20  (y) SCC  0,20            впливу  середовища  scc  на
               scc              0,15            0,15                    відносне звуження трубних

                0,12                                                     сталей  різної  міцності  у
                                 0,10            0,10                    вихідному стані (чорні сто-

                0,06             0,05            0,05                    впчики),  після  експлуата-
                                                                         ції (білі) та Н+ДС (сірі)
                0,00             0,00            0,00


                          17Г1С          Х60               Х70

                   Розвинута  внаслідок  лабораторної  деградації  мікропошкодженість  у  сталі
            17Г1С (рис. 16а) спричинила чутливість до КР та її окрихчення, що проявилося
            зміною механізму руйнування – на зломі зразків фіксували ознаки крихкого руй-
            нування  (рис.  16б),  зокрема,  міжзеренне  руйнування  між  перлітом  та  феритом.
            Водночас фіксували крізьзеренне руйнування в межах перліту, що проявило мор-
            фологію його складників, фериту та цементиту.




                                                                               Рисунок 16 – Мікростру-
                                                                               ктура штучно деградова-
                                                                                 ної сталі 17Г1С (a), та
                                                                                злам її зразка після ви-
                                                                                  пробувань на КР (б)


                           а                                б

                   Отже, мікропошкодженість сталей вважали визначальним чинником їх схи-
            льності до КР, незалежно від причин її розвитку (внаслідок тривалої експлуатації
            чи лабораторної деградації). Однак механізми розвитку пошкодженості, спричине-
            ної  воднем,  для  низько-  та  високоміцних  сталей  чутливих  до  корозійно-
            механічного руйнування, різні: для низькоміцної сталі 17Г1С – це створення висо-
            кого тиску водню у нано- та мікропорожнинах внаслідок його рекомбінації до мо-
            лекулярного стану, а для високоміцної сталі Х70 – водневе розтріскування.
   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28