Page 13 - Міністерство освіти і науки України

11

шляхом формування фасеток відколу з характерним рельєфом у вигляді річкових
візерунків (рис. 6б). Зі зростанням тривалості наводнювання зростає глибина, на яку
поширюється руйнування відколом, та довжина окремих фасеток відколу.
Зниження температури
600
випробувань від 20 °С до 0 °С змінює

500 мікромеханізм руйнування наводненого
металу на більш крихкий. За кімнатної
400 температури спостерігали сліди
, МПа 300 пластичного деформування при

руйнуванні перетинок між крихкими

200 відколами вздовж меж суміжних
кристалів мартенситу. Тоді як у випадку
100 випроб наводненого сплаву за
температури 0 °С руйнування перетинок
0
0 1 2 , % 3 між суміжними фасетками відколу

Рис. 5. Крива деформування розтягом вздовж меж кристалів мартенситу
відбувалося крихко.
зразка із NiTi сплаву після Інша фрактографічна специфіка
наводнювання за густини струму 0,1 крихкого руйнування нітинолу, яка
2
мА/см упродовж 500 год. відрізняє його від традиційних
конструкційних сплавів – тенденція до переорієнтації поверхні макрозламу з
перпендикулярної до осі зразків до руйнування по гвинтовій лінії (рис. 6б).

Рис. 6. Макрозлам зразка з
нітинолу, зруйнованого на
повітрі без наводнювання
(а) та після наводнювання
у водному розчині
флуоридної кислоти (HF)
упродовж 65 год. (б)

а б

Цей ефект чіткіший за жорсткішого режиму випроб: поєднання нижчої
температури та наводнювання. Тоді злам ставав косим в усьому перерізі зразка.
Виявлений феномен пов’язали з інтенсифікацією пластичною деформацією
мартенситного перетворення в площині максимальних дотичних напружень.

У четвертому розділі описано основні закономірності впливу температури в
діапазоні 0…+20 ˚С, асиметрії циклу та змінної амплітуди навантаження на
конструкційну втому і функціональні властивості псевдопружного нітинолу.
Незалежно від температури (0 °С і 20 °С) і розмаху напруження Δσ 1 циклічне
навантаження спричиняє виродження петлі гістерезису (зменшення питомої енергії
дисипації) з подальшою її стабілізацією після 10…20 циклів навантаження (рис. 7).