Page 62 - Dys

62

де  та  SCC – відносне звуження зразків у повітрі та корозивному середовищі,

відповідно).

За випроб різних зон зварного з’єднання на зразках наносили круговий

виріз у певній його зоні глибиною 1 мм.

2.8.4. Визначення характеристик циклічної та корозійно-циклічної

тріщиностійкості сталей

Показники циклічної тріщиностійкості металу визначали у повітрі за
кімнатної температури згідно методичних рекомендацій [180].

Використовували балкові зразки 8 × 18 × 160 мм з крайовим надрізом, які
навантажували за схемою консольного згину. Частота циклів навантаження

становила f = 5 Гц.
Для випробовувань у корозивному середовищі робочу частину зразка з

концентратором охоплювала компактна камера зі спеціальними вікнами

(рис. 2.9), які давали можливість слідкувати за приростом тріщини. У цьому

випадку частота f становила 0,3 Гц.

Досліджували за асиметрії циклу навантаження R = 0,1, 0.6 та 0,9.

Задавши певний розмах циклічного навантаження F, визначали

приріст тріщини а = a 2 − a 1, де a 1, a 2 відповідно початкова і кінцева довжина

тріщини, та фіксували кількість циклів навантаження N = N 1 − N 2, необхідне

для підростання тріщини на визначену довжину. Точність замірів довжини

тріщини за допомогою мікроскопу МПБ-2 становила 0,01 мм. Швидкість

росту тріщини da/dN визначали як приріст довжини тріщини а між двома

замірами до відповідного приросту кількості циклів N. Приріст тріщини між

двома послідовними замірами становив не менше 0,2 мм.

Під час випроб розмах навантаження F підтримували постійним або ж

змінювали з невеликим кроком. За експериментально отриманими даними а,

N та F будували номінальні діаграми втомного руйнування (ДВР) –

залежності швидкості росту втомної тріщини da/dN від номінального розмаху