Page 78 - Докторська дисертація_Ткачук

78

шорсткість поверхні. У той час як вихідна шорсткість становила 0,2 мкм, після

обробки за 350 В і 450 В шорсткість становила 2,2 і 2,6 мкм, відповідно. З

підвищенням напруги до 500 В спостерігалося збільшення шорсткості

поверхні до 10,8 мкм.

Рисунок 1.28 – СЕМ-морфологія поверхні без обробки (a), після обробки

методом ПЕО протягом 300 сек при 350 В (б), 450 В (в) і 500 В (г) [289].

Отже, збільшення напруги від 350 до 500 В впливає на зміну морфології

поверхні. Авторами також було зазначено, що укрупнення елементів

поверхневого рельєфу сприяє збільшенню біоактивності поверхні, оскільки

клітини не прикріплялися до гладкої поверхні.

Іншими дослідниками [276] показано вплив гідроксиапатитного

покриття, сформованого на титані за напруги 480 В і тривалості обробки 120,

300 та 600 сек, на цитосумісність, яку оцінювали методом MTT.

На рис. 1.29 [276] показано, що ПЕО покриття, через 24 години інкубації

(p> 0,05) незалежно від тривалості осадження, демонструють хорошу адгезію

клітин до поверхні. Як видно з досліджень, ніяких статистичних відмінностей

не було виявлено серед покриттів порівняно з необробленим титаном, який

використовували як контроль (p> 0,05). Через 5 днів інкубації виявлено