Page 73 - Докторська дисертація_Ткачук
P. 73

73

                  характеристиками  текучості  та  насипної  ваги.  Порошок  не  комкуєтся,  а

                  текучість  порошку  забезпечує  досить  стабільну  подачу  з  дозатора.  З  усіх

                  фосфатів кальцію найстабільнішим є стехіометричний ГА з високим ступенем

                  кристалічності,  тому  саме  він  зазвичай  використовується  для  нанесення  на

                  титанові імпланти. Параметри кристалічної  ґратки порошку марки  Біомін Г

                  відповідають  стехіометричному  складу  (а  =  0,9418  нм,  с  =  0,68780  нм)  за

                  вмісту Са = 39,90; Р = 18,5; ОН = 3,38 % [56]. Особливістю даних порошків є

                  те, що вони складаються з щільних частинок, вузького діапазону розмірів та

                  строго стехіометричного складу.

                         Отже,      біокерамічне       покриття       (Ti + ГА)      і    технологія      його

                  мікроплазмового напилення використовується для нанесення на ендопротез

                  кульшового суглоба, міжхребцеві кейджі і т. п.

                         Біомін  ГТ,  який  синтезований  в  Інституті  проблем  матеріалознавства

                  ім. І.М.  Францевича  НАН  України,  використовується  як  наповнювач,  що

                  заміщає  частини  втраченої  кістки,  і  як  покриття  для  ніжки  штучного

                  кульшового суглоба, що сприяє нарощуванню нової кістки.

                         Оскільки  покриття,  отримані  методом  плазмо-електролітичного

                  оксидування  (ПЕО),  мають  очевидні  переваги  в  адгезії,  антикорозійних

                  властивостях і поверхневій морфології, у наших дослідженнях ми зупинилися

                  саме на цьому методі.



                         1.4.4.  Формування  гідроксиапатитних  покриттів  на  титанових

                  сплавах методом ПЕО



                         Метод ПЕО забезпечує умови для включення іонів кальцію та фосфору

                  для  формування  композитного  шару,  що  дозволить  підвищити  не  тільки

                  остеоінтеграцію, але й механічні характеристики шару покриття, забезпечити

                  високу корозійну тривкість, зносостійкість, твердість [265–275].

                         Крім  цього,  метод  полегшує  формування  ГА  покриття  шляхом

                  регулювання таких параметрів як склад електроліту, напруга, густина струму
   68   69   70   71   72   73   74   75   76   77   78