Page 9 - дисертація

9

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ, ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ МЕХАНІКИ

РУЙНУВАННЯ ТА ОСНОВИ МЕТОДУ СКІНЧЕННИХ ЕЛЕМЕНТІВ

Будівництво висотних будинків та сучасних архітектурних форм

ставить нові вимоги до найпоширеніших будівельних матеріалів – бетонів,

спонукають до пошуку нових методів підвищення їх службових

властивостей. Одним із таких методів є дисперсне армування волокнами

(фіброю). Найпоширенішими фібрами, які використовують у

промисловості є скляні, поліпропіленові, базальтові, металеві та деякі інші.

Діаметр фібр може змінюватися від кількох мікрометрів до

міліметра. Поперечний переріз волокон може бути круглим, овальним,

полігональним та іншої форми залежно від призначення фібри та її

виготовлення. Умовно розрізняють дві категорії фібри – мікро і макро. До

мікрофібри належать волокна, товщина яких менша 300 µm. Об’ємний

вміст фібри, як правило, не перевищує 5% і визначається метою, з якою

вона вводиться у розчин. Низькі вмісти фібри (від 0,1 до 0,3%) вводять,

щоб запобігти мікророзтріскуванню під час усадки та температурних змін.

Вищі об’ємні вмісти фібри дають можливість суттєво поліпшити несучу

здатність елементів бетонних конструкцій.

Експерименти і теоретичні дослідження показують, що дисперсне

армування підвищує міцність елементів конструкції на розтяг та згин,

збільшує тріщиностійкість та ударну в’язкість матеріалу, поліпшує інші

його фізико-механічні характеристики . Крім того, завдяки використанню

технології фібрового армування можна істотно зменшити терміни

виконання робіт, заощадити будівельні матеріали внаслідок досягнення

проектних характеристик за меншої матеріалоємності конструкції.