Page 10 - дисертація
P. 10

10



                                   1.1.  Моделі розрахунку міцності композитів

                         Теоретичні  методи  визначення  міцності  композитів  на  основі

                  властивостей  компонентів  умовно  можна  розділити  на  такі  три  основні

                  категорії:

              1)  методи  опору матеріалів;

              2)  статистичні методи;

              3)  точні методи теорії пружності, пластичності, механіки руйнування.


                           1.1.1. Моделі, що базуються на методах опору матеріалів

                         Математична  модель,  побудована  методами  опору  матеріалів,

                  базується на таких припущеннях:

                      1) компоненти  матеріалу  несуть  навантаження  пропорційно  їх

                         жорсткості;

                      2) деформація матеріалу в середньому приймається однорідною.

                         Ці  два  припущення  дають  підстави  застосовувати  правило  суміші

                  для волокнистого композиту за умов розтягу та записати рівняння [6]



                                                        с     f  (V   f  V E m  / E ,              (1.1)
                                                                            )
                                                                    m
                                                                           f


                  коли міцність композиту визначається міцністю волокон, і



                                                        с     m (V   m  V E f  / E ,               (1.2)
                                                                            )
                                                                    f
                                                                           m
                  коли міцність визначається міцністю матриці.

                  Тут  ,  ,   - границі міцності волокон, матриці і композиту відповідно;
                         f
                                  c
                              m
                  V , V  - об’ємні долі матриці і волокон;  E ,  E  - модулі пружності волокон
                                                                         m
                        f
                    m
                                                                    f
                  і матриці відповідно.
                  Для випадку, коли  E     m  / E  1, рівняння (1.2) набуває вигляду
                                               f
                                                        c  V    f  f  .                             (1.3)
   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15