Page 72 - дисертація

72

3.1. Тріщиностійкість цементного каменю

Встановимо спочатку тріщиностійкість зв’язуючої фази композитного

матеріалу – цементного каменю. Його основними дефектами є пори,

розміри яких можуть змінюватись у широких межах від кількох мікрон до

міліметра. Фронт макротріщини в такому матеріалі проходить через пори,

внаслідок чого вершина тріщини затуплена з радіусом кривизни

максимальних характерних пор  (рис. 3.1).

Тріщина відриву поширюватиметься за умови, що деформація  в її
y

околі досягне граничного значення  . Деформацію на продовженні
c
початково уже затупленої порами макротріщини встановимо на основі

таких міркувань. Деформація уявного включення з нульовими пружними

модулями, що заповнює фізичну тріщину в точці x a   може бути

виражена залежністю

2  dy 
    ln(1 ) , (3.1)
y
2 y 2

де  – розкриття тріщини в точці x a   . Згідно з теоремою про

консервативність поля деформацій в еліптичному (еліпсоїдальному)

включенні [111] та припущенням про еліптичну форму контуру тріщини

біля вершини, деформацію на відрізку a   x a можна вважати

однорідною.