Page 68 - Dys

68

3.1 Особливості мікроструктури сталей обсадних труб

Дослідили дві обсадні труби: труба резерву (вихідний стан) та

експлуатована 28 років, зовнішній діаметр труби 146 мм, товщина стінки –

10,7 мм. Згідно з хімічним складом (табл. 3.1), визначеним на оптичному

іскровому атомно-емісійному спектрометрі SPECTROMAXLMF 0,5, метал у

вихідному стані відповідає сталі 50Г групи міцності Д [177, 178], а

експлуатована труба виготовлена зі сталі 32Г2 і відповідає класу міцності Е.

Таблиця 3.1 – Хімічний склад сталей обсадних труб

Вміст елементів, %
Матеріал
C Si Mn Сr S P Cu

Труба резерву (сталь 50Г) 0,53 0,25 0,72 0,046 0,03 0,023 0,024

Труба після експлуатації
0,35 0,26 1,22 0,135 0,01 0,02 0,129
(сталь 32Г2)

Мікроструктуру металу обсадних труб аналізували в їх осьовому

перерізі (рис. 3.1). Сталі 50Г властива феритно-перлітна структура з великими

зернами перліту (їх середній розмір досягав 100 мкм), облямованими

прошарками фериту шириною до 10 мкм (рис. 3.1а, б). Крім того, відзначили

грубодисперсну морфологію складових самого перліту (пластин цементиту),

що дало можливість розрізняти їх навіть за оптичних збільшень. Ступінь

сфероїдизації перліту за шестибальною шкалою оцінювання відповідав балу 1

(пластинкова будова перліту). Водночас у мікроструктурі сталі 32Г2

зафіксували (рис. 3.1в) дрібні зерна сорбітоподібного перліту завбільшки до

25 мкм, розмежовані прошарками фериту шириною до 2 мкм.

Обсадні труби звикло виготовляють за технологією, яка повинна

забезпечувати отримання дрібнозернистої структури. Зокрема, труби зі сталі

50Г групи міцності Д поставляють, зазвичай, у нормалізованому стані. Висока

температура гарячої деформації труб визначає їх грубозернисту структуру