Page 87 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

87

слідів від включень на дні ямок та самих ямок, ширина перетинок між ямками)

та проаналізовали їх в автоматизованому режимі (рис.1.24) [234].

Рисунок 1.24 – Послідовність перетворення вхідного фрактографічного

зображення (а) в сегментоване шляхом його поділу на п’ять підмножин точок

(б) з виділенням типових елементів у вигляді слідів від включень на дні

великих ямок, сформованих точками підмножини під № 1 (в); ямок – № 1–3

(г); перетинок між ними – № 4 і 5 (д) та меж конгломератів ямок – № 5 (е).

За результатами кількісного аналізу бінарних зображень рельєфу зламу

сталі 15Х1М1Ф отримали розподіли розмірів слідів від включень на дні

великих ямок (рис. 1.25а, б), самих ямок (рис. 1.25в, г) та ширини перетинок

між ними (рис. 1.25д, е), а також їх середньоарифметичні значення (табл.1.8).

За формою сліди від включень та ініційовані ними ямки дещо здеформовані,

про що свідчить невідповідність розподілів для їх великої a та малої b осей

симетрії (рис. 1.25a–г). Розподіли ширини перетинок між ямками t та
1

спільних гребенів відриву, які обєднують ділянки з конгломерів дрібних ямок
t (рис. 1.25д, е), та їх середні товщини свідчать про різну інтенсивність
2

пластичного деформування сталі на етапі зародження порожнин навколо
включень та їх злиття t та на етапі формування областей з конгломератів
1

дрібних порожнин t . Суттєве середньоквадратичне відхилення при визначенні
2
розмірів великих ямок могла спричинити недостатня база замірів.