Page 325 - Korniy_dyser
P. 325

325

                  Ca-модифікованого  цеоліту  порівняно  із  Zn-модифікованим  під  час
                  інгібування корозії алюмінієвого сплаву, які визначаються легшим обміном


                  іонів  кальцію  на  корозійно-активні  іони  середовища,  що  блокуються
                                                                                 2+
                  клиноптилолітом, із відповідно більшим виходом Ca  у розчин.

                         7.  Розвинуто  механізм  утворення  під  час  трибокорозії  дисперсних
                  структур  (хлоридів),  які  знижують  коефіцієнт  тертя,  на  основі  квантово-


                  хімічно  розрахованої  енергії  контактної  взаємодії  алюмінію  з  залізом  за

                  наявності  хлоридовмісного  середовища  у  кластерному  представленні,

                  збільшення  якої  визначається  взаємодією  хлорид-іонів  з  трьохцентровими

                  положеннями кластера алюмінію, що сприяє росту питомої густини заряду на

                  контактуючих кластерах та можливої іонізації атомів алюмінію.

                         8.  Застосуванням  розробленої  методики  теоретичного  оцінювання  та

                  прогнозування  стабільності  і  корозійної  тривкості  бінарних  наночастинок

                  платини  PtMe  (де  Ме  –  Fe,  Co,  Ni,  Cr)  у  середовищі  низькотемпературних

                  паливних  комірок  встановлено  меншу  реакційну  здатність  бінарних

                  нанокластерів Pt 42Co 13 оболонкової структури до окиснення порівняно із Pt 55.

                  Це пов’язано не лише зі зміною електронних властивостей їх поверхні, а й

                  впливом       атомів     кобальту      підповерхневого         шару      на    адсорбційні

                  характеристики кисню у певних трьохкоординаційних положеннях.

                         9.  Встановлено  фізико-хімічні  закономірності  структурної  та

                  енергетичної  деградації  бінарних  нанокластерів  платини  оболонкової
                                                           –
                                                                           +
                                                                   –
                  структури  під  впливом  H 2O,  Cl ,  OH ,  H 3O   залежно  від  типу  ядра  та
                                                                                               +
                  виявлено підвищення їх гідрофільності в присутності іонів H 3O  у ряду Pt 55 <
                  Pt 42Cr 13 < Pt 42Fe 13 < Pt 42Co 13 < Pt 42Ni 13, що сприяє утворенню внаслідок такої

                                                                  n-1
                                                                               –
                                                                                        n-1
                                                       –
                                                n+
                  взаємодії  комплексів  [Pt (OH )  (H 2O) 4]   та  (PtCl )  H 2O] .  Такі  комплекси
                  володіють  вищим  енергетичним  бар’єром  виходу  з  поверхні  нанокластерів
                  Pt 42Ru 13  та Pt 42Co 13 порівняно із Pt 55, що свідчить про більшу їх стійкість до
                  руйнування у цьому середовищі.

                         10.  Розрахунками  характеристик  взаємодії  бінарних  нанокластерів

                  Pt 42Me 13 із монооксидом вуглецю та сірковмісними сполуками – активними
   320   321   322   323   324   325   326   327   328   329   330