Page 310 - Korniy_dyser

310

хімічного зв’язку на поверхні нанокластера. Водень, адсорбований у
місткових і вузлових положеннях, після поверхневої дисоціації може

проникати в глибину гратки бінарного нанокластера, руйнуючи її при цьому.
Якщо б розглядати пропорційну структуру нанокластерів (однакова кількість

атомів платини та іншого металу на поверхні), то картина блокування
адсорбційно-каталітичних центрів була б ще складнішою і чіткішою,

оскільки на поверхні з’являються атоми другого, більш електронегативного

компонента, скажімо кобальту чи заліза. У випадку розгляду оболонкової

структури, як перспективнішої і каталітично активнішої, атоми

підповерхневого шару, а саме Co чи Fe, що відіграють винятково важливу

роль у підсиленні каталітичної активності, як окиснення водню чи СО на

аноді, так відновлення кисню на катоді, теж зазнають енергетичних змін у бік

зменшення електронної густини, що дотується у напрямку вузлових

адсорбційних центрів. Зменшення цієї густини приводить до зниження сили

хемосорбційних зв’язків, відповідальних за ефект впливу другого

компонента на вищу каталітичну активність поверхні бінарного сплаву,

фактично нівелює його, особливо у випадку адсорбції монооксиду вуглецю.

Вищі енергії зв’язку сірководню і оксиду сірки приводять до менших змін у

під час адсорбції водню для обох кластерів.

8.5.2 Квантово-хімічний розрахунок спільної адсорбції молекул СО і

H 2S та молекули кисню на поверхні бінарних нанокластерів платини

Розраховано (табл. 8.9) спільну адсорбцію молекул кисню і СО або H 2S

на поверхні (111) нанокластера Pt 42Co 13 Розрахунок показав, що спільна

адсорбція молекули кисню в присутності домішок СО і H 2S на бінарному

нанокластері Pt 42Co 13 приводить до ще сильнішої, ніж у випадку їх взаємодії

з воднем, зміни адсорбційних характеристик. В результаті цього каталітична

активність таких наночастинок може суттєво знижуватися.