Page 264 - Korniy_dyser
P. 264

264

                         Виходячи  з  отриманих  результатів,  можна  зробити  висновок,  що
                  адсорбція  поодиноких  іонів  хлору  на  поверхні  нанокластера  платини  може


                  призводити  лише  до  блокування  каталітичних  центрів,  в  той  час  як
                  моношарове покриття хлором може сприяти деградації поверхні за рахунок


                  послаблення металічних зв’язків із подальшим розчиненням поверхні [387].
                         Для вивчення адсорбції хлор-іона з водного розчину використовували


                  молекулярну  модель.  Це  означає,  що  в  розрахунках  брали  до  уваги  лише
                                            –
                                                  –
                  взаємодії  типу  Pt–Cl ,  Cl –H,  H–O,  тобто  міжмолекулярні  взаємодії  і  не
                  враховували вплив діелектричного середовища в явному вигляді. Приймали,
                                                       –
                  що  за  адсорбції  молекули  Сl (H 2O)  з  поверхні  нанокластера  витісняється
                                                                                         –
                  молекула води та формується адсорбційний комплекс PtСl (H 2O). Результати

                  розрахунків, наведені у роботі [65], показали, що така модель конкурентної

                  адсорбції є досить ефективною для приблизних енергії зв’язку іонів з водних

                  розчинів на поверхні металу.

                         Розраховували потенціальні криві взаємодії молекулярного комплексу
                     –
                  Сl (H 2O) з поверхневими атомами нанокластерів, поверхня яких попередньо

                  вкрита  молекулами  води  в  надатомних  положеннях.  У  цьому  випадку
                                                                         –
                                                                 –
                  оптимізували  лише  зв’язки  Pt–Cl ,  Cl –H  вздовж  координати  z.
                  Молекулярний  комплекс  орієнтований  перпендикулярно  до  поверхні

                  кластера.  В  межах  такої  моделі  розраховані  енергії  зв’язку  молекулярного

                                  –
                  комплексу  Сl (H 2O)  на  поверхні  нанокластера  платини  зменшувались  (рис.
                  7.7) за рахунок стабілізуючого впливу молекули води. Отримані результати

                  корелюють із даними газофазної адсорбції хлор-іонів на цьому нанокластері.

                  Тобто  наявність  водного  середовища  зумовлює  зниження  адсорбційної

                  здатності хлор-іонів на 15…20% на нанокластері Pt 55.

                         Значно  збільшується  енергія  зв’язку  гідратованих  іонів  хлору  на

                  поверхні  бінарних  нанокластерів  платини,  які  містять  атоми  хрому,  заліза,

                  нікелю  та  рутенію  (табл.  7.4).  У  цьому  випадку  помітний  вплив  атомів

                  підповерхневого  шару  нанокластера  на  зв’язок  гідратованого  іона  хлору  з

                  поверхневим шаром платини.
   259   260   261   262   263   264   265   266   267   268   269