Page 251 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

251

оксидних плівок. Крім того, досліджували поведінку органічного скла, яке
обрали для порівняння як хімічно інертний матеріал, який не взаємодіє з

більшістю хімічних речовин.
Ефективність таніну щодо сповільнення РВТ встановлювали

наступним чином. Спочатку циклічним навантаженням вирощували

тріщину на повітрі, на кінцевому етапі зі швидкістю da/dN ~ 10 м/цикл, що
–8
приблизно відповідало початку ділянки Періса на КДВР. Після цього

призупиняли навантаження зразка, визначали ефект ЗТ як відношення

ΔK еф / ΔK, тоді в область концентратора напружень подавали ТС (розчин

таніну) певної концентрації. Таким чином, зразок не був повністю

занурений у рідке ТС, що спрощувало процедуру випробувань.
Відновлення циклічного навантаження зразка за таких умов дозволяло

рідині легко заповнити всю порожнину тріщини завдяки капілярному

ефекту вже після кількох циклів навантаження. Витік рідини з вершини

тріщини впродовж півциклу розвантаження свідчив про повне заповнення

тріщини ТС.

6.4 Корозійно-втомний ріст тріщини в сталі 20 за впливу таніну

6.4.1 Вплив водного розчину таніну на ріст втомної тріщини

Випробувано зразки зі сталі 20 на повітрі та за впливу водного

розчину таніну з концентрацією 2 г/л. Відповідні КДВР наведені на рис. 6.2.

Зазначимо, що така концентрація вважається високою з огляду на

застосування речовини в якості інгібітора корозії, однак у випадку

застосування її в складі ТС таких обмежень нема. Проведеними

дослідженнями встановлено суттєве зниження РВТ за використання 2 г/л

водного розчину таніну. Ефект стає помітним вже на початку ділянки Періса

і є максимальним для середини цієї ділянки КДВР (ΔK ~ 30 МПа м ), де
1/2