Page 103 - дисертація головей3-converted

104

Висновки до розділу 5

1. У розчині NACE швидкість корозії, наводнювання та схильність до

корозійного розтріскування сталі У8 підвищується в ряді структур: перліт,

сорбіт, троостит та мартенсит. Частка дифузійно-рухливого водню від сумарно

абсорбованого досягає ~50…78%. Для сталі 45 швидкість корозії та

наводнювання набільші для ферито-перліту, а для сорбіту, трооститу і

мартенситу менші на 30…50%. Частка дифузійно-рухливого водню у загальній

кількості абсорбованого становить для ферито-перліту ~61…72%, сорбіту

~74…79%, трооститу ~61…75% і мартенситу ~52…85%

2. Мікроскопічні дослідження поверхні зразків сталей У8 та 45 із різною

структурою після корозії у розчині NACE впродовж 96 год показали, що

корозія має виразковий характер, незалежно від структури. Встановлено, що на

поверхні сталі У8 середній розмір виразок 40…90 m і найглибші вони на

мартенситі (~250 m), на сталі 45 їх середній розмір 50…65 m та максимальні

вони на трооститі (~200 m).

3. Після корозії в сірководневому середовищі спостерігається суттєве

зростання мікроелектрохімічної гетерогенності трооститної та мартенситної

структури сталі У8 до 250…300 мВ, що свідчить про локалізацію корозійних

пошкоджень та несуцільність продуктів корозії. На сталі 45 вона збільшується

до ~170 мВ для мартенситу і ~250 мВ для трооститу

4. Схильність сталей У8 та 45 до сірководневого корозійного

розтріскування найвища для мартенситу. Для інших структур сталі У8 вона

зростає в ряду троостит, сорбіт, перліт, а сталі 45 – сорбіт ферито-перліт,

троостит. Отже опірність сірководневому корозійному розтріскуіанню цих

сталей визначається, як ступенем наводнювання, так і локалізацією корозійних

процесів, які можуть підсилювати дію один одного.

Результати експериментальних досліджень даного розділу наведено в
таких публікаціях: