Page 102 - дисертація Головчук

102

Така низька мікротвердість покриттів із ПД 250Х21ВФГС більшого

діаметру зумовлена фазовим складом цих покриттів, а саме значною кількістю

залишкового аустеніту, який має меншу мікротвердість ніж високовуглецевий

мартенсит. Під час польоту менша кількість вуглецю вигоряла із крупних

краплин порівняно із кількістю, яка вигорали із дрібніших (рис. 4.9). Наявність у

покритті великої кількості вуглецю (близько 2 мас. %) та значної кількості

легувальних елементів зумовила формування у крупних краплинах, а, значить, і

в ламелях покриття незначної кількості мартенситу та великої кількості

залишкового аустеніту, кількість якого могла досягати 90 мас. %. З дрібних

краплин, що формувалися під час розпилювання ПД меншого діаметру та за

малих струмів дуги вигоряло значно більше вуглецю, а, отже, і вміст аустеніту в

ламелях покриттів був менший, а мартенситу - більший.

4.3 Адгезія покриттів з модельних порошкових дротів

Адгезія покриттів із ПД 250Х21ВФГС та ПД 50ХН2Р5ГС дещо

зменшується із збільшенням і їх діаметра, і товщини ламелей у їх структурі

(рис. 4.10, рис. 4.12).

Це зумовлено виникненням у напилених покриттях напружень розтягу.

Внаслідок їх впливу у покриттях виникали поперечні (рис. 4.11), поздовжні

мікро тріщини (рис. 4.13), або їх мережа, які суттєво знижували адгезію

суміжних прошарків ламелей і загалом покриттів до сталевої основи.

60
σ АД , МПа 55 1,6 мм

2,4 мм
50

45

40

35
14 19 24
t, мкм
Рисунок 4.10 – Вплив структурного параметра (товщина ламелей t у
структурі покриттів з ПД 250Х21ВФГС різного діаметра) на адгезію σ АД
отриманих покриттів.