Page 18 - Avtoreferat_Shlyachetka

16

на 2-4 порядки (табл. 8). Двостадійне азотування поруватого титану є ефективнішим
за ізотермічне азотування. Після азотування за запропонованими режимами коро-
зійна тривкість технічно чистого титану ВТ1-0, отриманому за ТТ, і титану, отрима-
ному ПМ, одного порядку.

ВИСНОВКИ

У роботі представлено нове вирішення науково-технічної задачі підвищення
корозійної тривкості в агресивних середовищах спеченого титану ВТ1-0 шляхом
зменшення поруватості як його об’єму, так і поверхневого шару, а також термоди-
фузійним модифікуванням поверхні киснем та азотом. Найважливіші наукові та
практичні результати:
1. Показано, що більша поруватість титану ВТ1-0, незалежно від технологічних па-
раметрів її отримання, то вища швидкість розчинення у водних розчинах хлори-
дної та сульфатної кислот широкого концентраційного діапазону. Підтверджено,
що поруватість є основним структурним фактором, який визначає корозійну
тривкість титану ВТ1-0, отриманого методом ПМ.
2. Встановлено, що титан ВТ1-0, отриманий методом пресування та спікання по-
рошку гідриду титану, з поруватістю ≤4,2 % у 10 % та 60% водних розчинах
хлоридної та сульфатної кислот відповідно та з поруватістю ≤3,4 % у 20 % роз-
чині хлоридної кислоти має значення швидкості корозії на рівні з непоруватим
металом, отриманим традиційно. Зі збільшенням поруватості у досліджуваному
концентраційному діапазоні кислот титан ВТ1-0, отриманий методом ПМ, пот-
ребує додаткового протикорозійного захисту.
3. Додаткові операції холодного пресування та вакуумного спікання під час синте-
зу поруватого титану ВТ1-0 позитивно впливають на протикорозійні характерис-
тики, а їх ефективність як захисту від розчинення у 20 % HCl збільшується, що
менша початкова поруватість матеріалу.
4. Ущільнення поверхневого шару (на глибину до 75 мкм) ХППД забезпечує змен-
шення поруватості поверхневого шару та заліковування пор під дією прикладе-
ного навантаження, що зумовлює підвищення корозійної тривкості поруватого
титану на порядок.
5. Встановлено, що карбооксидні та карбонітридні покриття, сформовані на пору-
ватому титані шляхом термодифузійного насичення з багатокомпонентного се-
редовища є або неефективними (20 % HCl), або забезпечують дуже низький за-
хист (40 % H SO ), що пов’язано з формуванням негомогенних поверхневих за-
2
4
хисних плівок як внаслідок взаємодії титану з поруватою структурою (в тому
числі, з порами, що виходять на поверхню) з багатокомпонентним середовищем,
що містить газову та порошкову складові.
6. Запропоновано схему та режими оксидування, що забезпечують закриття окси-
дом поверхневих пор на зразках, отриманих методом ПМ, в результаті чого
швидкість корозії оксидованого титану ВТ1-0 зменшується порівняно з необроб-
леним на 2...3 порядки. Після оксидування за запропонованим режимом корозій-
на тривкість титану ВТ1-0 не залежить від технології їх отримання (швидкість
-1
2
корозії складає 0,001...0,002 г·(м ·год.) ).