Page 5 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

3
(α+β)-глобулярною та β-структурами рівень поверхневого зміцнення вищий, ніж для
сплаву з вихідною (α+β)-пластинчастою. Натомість інтенсивні структурні зміни ма-
триці (ріст α-фази) спостерігаються у сплаву з вихідною β- та (α+β)-пластинчастою
структурами.
3. Вперше встановлено, що найефективніше ХППД реалізується у сплаві ВТ22 з
вихідною двофазною пластинчастою чи глобулярною структурами. Для сплаву з ви-
хідною β-структурою ХППД потрібно проводити за вищих навантажень.
4. Вперше на основі мікроструктурного, дюрометричного та рентгеноструктур-
ного аналізів підтверджено термічну стабільність деформаційно зміцненого поверх-
невого шару сплаву ВТ22 в умовах насичення азотом до 820°С. Показано, що під час
нагрівання в азоті процеси рекристалізації деформаційно зміцненого шару пригні-
чуються через процеси твердорозчинного зміцнення, що підтверджується збережен-
ням деформованого шару з подрібненою структурою.
Практичне значення одержаних результатів:
1. Запропоновано нове вирішення науково-технічної задачі інтенсифікації
газового азотування титанового сплаву ВТ22 шляхом попереднього модифікування
його поверхні методом ХППД: поверхнева мікротвердість зростає на 50%, а глибина
зміцненого шару потовщується на 30% порівняно з азотуванням без попереднього
деформування.

2. Рекомендовано схему та режим деформаційно-дифузійного оброблення, що
за регламентованого об’ємного зміцнення сплаву ВТ22 забезпечують підвищення
вдвічі його зносостійкості у трибопарі з бронзою БрАЖН 10-4-4 та на 30%
знижують коефіцієнт тертя порівняно з азотуванням без попереднього
деформування.
3. Розроблено технологічні рекомендації щодо комбінованого деформаційно-
дифузійного модифікування поверхневих шарів конструкційних елементів
авіаційної техніки з титанового сплаву ВТ22 для Державного підприємства
«АНТОНОВ».

Особистий внесок здобувача. Основні експериментальні дані та узагальнення,
що становлять суть дисертації, отримані та сформульовані здобувачем самостійно
або з його безпосередньою участю. В усіх наукових публікаціях, написаних у
співавторстві, здобувачеві належить: аналіз літературних джерел, отримання та
аналіз експериментальних результатів [1, 2, 12, 25, 26], проведення
металографічного [3, 5–7, 11, 20–24], дюрометричного [1–26], профілометричного
[1–6, 8–19, 21, 22, 24– 26] аналізів, реалізація трибологічних [1–4, 8–19, 22, 25, 26] та
механічних[18, 20] випробувань. Автором дисертації разом із науковим керівником
визначено мету, завдання та методологію проведення експериментальних
досліджень, систематизовано, обговорено та інтерпретовано отримані
експериментальні результати.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
доповідались та обговорювались на: VІІ, VIII та IX Міжнар. наук.-техн. конф. «Нові
матеріали і технології в машинобудуванні» (Київ, 2015, 2016, 2017); XXIV Відкритій
наук.-техн. конф. молодих науковців і спеціалістів (КМН-2015) «Проблеми корозій-
но-механічного руйнування, інженерія поверхні, діагностичні системи» (Львів,
2015); Міжнар. наук.-техн. конф. молодих науковців «Сучасні технології в механіці»
(Хмельницький, 2016); XIV Всеукр. наук.-практ. конф. «Спеціальна металургія: вчо-