Page 294 - DISS_NYRKOVA

294

приповерхневого шару сталі, зокрема зниженням потенціалу виділення

водню до -0,850 В порівняно зі сталлю Х70, для якої цей потенціал

дорівнює -0,950 В.

5. За результатами корозійно-механічних, фрактографічних та

електрохімічних досліджень доведено, що існує три області потенціалів, в

яких корозійне розтріскування сталі Х70 у модельному ґрунтовому

електроліті відбувається за різними механізмами. В області потенціалів,

позитивніших -0,75 В, корозійне розтріскування відбувається за

механізмом локального анодного розчинення. За потенціалів від -0,75 В до

-1,05 В локальне анодне розчинення та водневе окрихчення перебігають

одночасно. За потенціалів від’ємніше ніж -1,05 В превалюючим

механізмом корозійного розтріскування є водневе окрихчення. Зміна

механізму корозійного розтріскування в залежності від потенціалу

підтверджена зміною механічних властивостей, фрактографією поверхонь

руйнування та схильності до корозійного розтріскування, оціненої за

коефіцієнтом K .
S

6. Експериментально доведено, що катодна поляризація за

потенціалу -1,45 В, призводить до швидшого відшарування штучно

зістареного стрічкового покриву порівняно з новим (радіуси відшарування

відповідно становлять  26,9 мм та  9,4 мм). Радіуси відшарування

термореактивних покривів нового покоління у різному стані при такому

потенціалі мало відрізняються (21,9 для нового та 20,4 мм для штучно

зістареного поліуретанового, 22,9 мм – для епоксидного в обох станах).

Зниження катодного потенціалу до рівня мінімального захисного сприяє

збереженню захисних властивостей полімерними покривами: новим і

штучно зістареним стрічковим – в 9,4 і 26,9 разів, відповідно; новим

гібрид-епоксидним – в 3,3 рази, штучно зістареним – в 1,7 разів; новим

та штучно зістареним поліуретановим – в 20 разів.