Page 293 - DISS_NYRKOVA

293

(карбонату кальцію і тальку); деструкції поліетилену за такий час не

відбувається. Присутність продуктів деградації ґрунтувального шару у

розчині підвищує схильність сталі Х70 до корозійного розтріскування: K
S

зростає від 1,70 у розчині, що не контактував з покривом, до 2,63 у

розчині після контакту з покривом.

3. Встановлено, що в умовах тривалої дії постійної деформації в

модельному ґрунтовому електроліті за потенціалу, наближеному до

максимального захисного -1,0 В, для сталі Х70 властива підповерхнева

корозія, а для Х80 – міжзеренне руйнування, спричинене воднем. Для

практичного оцінювання схильності сталі різної міцності до КР

обґрунтовано і запропоновано новий спосіб, заснований на аналізі

довжини спадних ділянок кривих руйнування та введено відповідний

коефіцієнт K , що дало змогу порівняти схильність трубної сталі з
τ
різними показниками міцності до КР при іншій однаковій комбінації

зовнішніх та внутрішніх чинників. Визначено, що дробоструминне

оброблення поверхні зменшує різницю у схильності трубної сталі різної

категорії міцності до корозійного розтріскування: за наближеного до

максимального захисного потенціалу -1,0 В ця різниця, оцінена

коефіцієнтами K , зменшується від 2,2 для шліфованих поверхонь до
τ
1,1 для поверхонь після оброблення.

4. Вперше встановлено, що катодне відшарування поліуретанового

та епоксидного покривів від сталей Х70 та Х80, за потенціалу -1,45 В у 3 %

NaCl за температури 20 С залежить тільки від властивостей покривів та
о
о
розчину. За циклічної зміни температури (від 20 С до 50 С) катодне
о
відшарування покривів від сталі Х80 перебігає інтенсивніше ніж від Х70,

що підтверджується більшими радіусами відшарування: 16,6 мм на Х70,

23,1 мм на Х80 – для поліуретанового покриву, 17,5 мм на Х70, 23,4 мм

на Х80 – для стрічкового, 8,5 мм на Х70, 9,3 мм на Х80 – для

епоксидного. Така закономірність обумовлена особливостями будови