Page 98 - дисертація

98

міцності на стиск композитів на основі цементної матриці зі збільшенням

об’ємного вмісту армуввальних волокон.

Зниження опору поширенню тріщини внаслідок мікророзтріскування

матеріалу за стиску, можна виразити наближено залежністю [115]

K  C  K  0 C (1 f s ) (4.4)

де K – тріщиностійкість матеріалу без мікротріщин; f – параметр
0
s

C
інтенсивності мікророзтріскування (функція деградації матеріалу).
Оскільки в умовах стиску композита мікророзтріскування пов’язане

в основному з присутністю армувальної фібри, то припускаємо, що f є
s

лінійною функцією від об’ємного вмісту фібри f s (V f )  kV , де k -
f
коефіцієнт пропорційності.

На основі співвідношень (4.3), (3.8), (4.4) отримуємо залежність для

розрахунку міцності композита на стиск

 (1   ) 7  r 
R  (1 kV ) c  0,33 V f  1 f    (1 V ) 
f
2
b
4 ((1r   c )  1)(1  2 ) f  l m  m f
 V 
 E m   1 f 1/3    (exp p  1) . (4.5)
 ( / (m m 1)) V f 

На основі наведеної формули побудовані графічні залежності

прогнозованої міцності композита від об’ємного вмісту базальтової (рис.

4.10), поліпропіленової (рис. 4.11), вуглецевої (рис. 4.12) фібри за різних

параметрів пошкодженості матеріалу за стиску.